Легенда свідчить, що покинувши службу, шевальє де ла Круа зайнявся перегонкою вина

Одного разу вночі він побачив сон, в якому диявол двічі кидав його в окріп, щоб забрати душу. Вранці шевальє вирішив застосувати технологію подвійного кип'ятіння при виготовленні коньяку. Наповнивши отриманим напоєм дві дубові бочки, шевальє відправився до Ренорвільського монастиря. Першу бочку ченці спустошили відразу, а другу приховали. Пригадали про неї лише п'ятнадцятьма роками пізніше, коли шевальє знову відвідав ченців. На диво, бочка виявилася наполовину порожньою. Але завдяки випаровуванню напій набув нового, насиченого та витриманого смаку. Так народився коньяк.

Коньяк — наймолодший з усіх нині відомих напоїв. І хоча винні спирти, на основі яких його виготовляють, були відомі ще стародавнім грекам, історія цього елітарного напою налічує всього 300 років.

Вперше на землях, де тепер виробляють коньяк, виноградарство з'явилося в останній чверті 3 століття, коли римський імператор Пробус дозволив галлам займатися виноробством, до того поширеним лише в декількох містах. На початку XVII століття процес перегонки, що застосовувався алхіміками та аптекарями для отримання спирту з лікувальною метою, вперше використали у великих масштабах у виноробстві. А в 1641 році французькими умільцями з департаменту Шаранта був винайдений спеціальний перегінний апарат для отримання коньячного спирту, основної сировини при виробництві коньяку. З тієї миті винороби навчилися здобувати абсолютно новий напій.

Трохи пізніше, в кінці XVII століття, були створені перші коньячні будинки, деякі з них існують дотепер.

У 1701 році під час французько-англійської війни англійський флот блокував Францію, перервавши транспортування коньячних спиртів. Їм довелося томитися у дубових бочках досить довгий час, але в результаті тривалої витримки його смакові якості тільки покращали. Так відкрили один з основних секретів технології виробництва коньяку.

До 1860 року коньяк перевозили виключно в бочках та ім'я виробника залишалося невідомим для споживачів. Потім його почали поставляти в оригінальних пляшках з фірмовими етикетками. В наші дні торгівля коньяком знаходиться на підйомі. Загальновизнаною країною класичного виробництва коньяку залишається Франція, її досвід ретельно вивчається та використовується у багатьох країнах світу.

Говорять, що всі мешканці французького департаменту Шаранта — довгожителі. Відчувають вони себе надзвичайно легко і ведуть жвавий спосіб життя. А все тому, що неодмінною складовою їх щоденного раціону є коньяк.

Цей божественний напій приховує в собі безліч корисних для людського організму властивостей. Якщо щоночі вам доводиться довго чекати сну, допоможе чарочка коньяку з мінеральною водою або, як не дивно, з теплим молоком. При зниженому тонусі організму, що супроводжується гіпотонією, також рекомендується коньяк. Якщо такий стан ви відчуваєте рідко, лікувальна доза — 25 г. Якщо ви нездужаєте через низький тиск досить регулярно, необхідно пройти курс лікування протягом двох-трьох тижнів. Але тоді разову дозу необхідно зменшити — достатньо однієї-двох чайних ложок коньяку в чай.

Цей благородний напій вважається ефективним засобом зміцнення ясен, оскільки містить дубильні речовини. Для профілактики пародонтозу можна раз на день полоскати рот коньяком.

Багаторічний досвід роботи на коньячному виробництві показав, що 25-30 мл м'якого марочного коньяку добре знімають спазми шлунку, покращують апетит та бадьорять. А сольовий розчин коньяку з відваром ромашки — прекрасний закріплюючий та болезаспокійливий засіб при розладі кишечнику. Немає серед алкогольних напоїв іншого, більш іменитого, ніж коньяк. Він займає особливе положення, обумовлене його високими смаковими достоїнствами та корисними якостями.