Перекази про те, хто перший використав виноградну лозу для виноробства, носять міфологічний характер

Батьком виноробства у єгиптян вважався Озиріс, стародавнім грекам лоза була дарована Діонісом, богом веселощів та вина. У Біблії цей напій згадується щонайменше 521 раз та приписується Ною. Напевно відомо, що люди споживали виноград і вино ще за 8-10 тисяч років до н.е. Дослідники знаходили відбитки лози на туфах в околицях Риму. А значить, дикий виноград з'явився вже у віддалених геологічних епохах — значно раніше за існування будь-якої цивілізації на землі.

Справжніми майстрами виноробства були стародавні єгиптяни. Про це можна судити по численним картинам у гробницях із зображенням сцен догляду за виноградною лозою та виробництва вина. Щоправда, у цих краях вино було привілеєм представників вищого суспільства та жерців, тоді як прості люди задовольнялися пивом.

В «Іліаді» та «Одісеї» Гомера можна зустріти численні згадки про приготування та вживання вина. Вже тоді кращі сорти довго витримували. А звичай розводити вино водою виник не стільки з бажання зменшити його дію, скільки внаслідок надмірної концентрованості напоїв, що виготовлялися. Римські майстри значно удосконалили технологію виробництва вина, розробивши техніку бродіння та витримки вина на сонці. Їм же належить ідея тривалої витримки вина в амфорах. Римляни пили ароматизовані вина, застосовуючи їх також у кулінарії. З часом напій дійшов і до Галлії, де вперше застосували транспортування вин у дубових бочках.

Починаючи з XII століття французьке вино стало експортним продуктом, адже з розповсюдженням християнства потреба у вині для релігійних обрядів різко зросла. В наші часи виноградарство та виноробство поширені по всій земній кулі. Особливо активно розвивається воно в Австралії та Південно-Африканській Республіці. Ставлення людини до вина завжди було двояким. З одного боку, воно вважалося культовим напоєм, з іншого — з ним боролися як з джерелом людських слабкостей. Позитивні сторони споживання вина ще довго залишалися б у тіні, коли б не виявлений американцями у 1991 році «французький парадокс». Дивовижна річ: за статистикою, французи курять значно більше багатьох народів, менше займаються спортом та споживають нездорову їжу. Але вони ніколи не забувають про келих червоного вина за обідом. Ця звичка діє як своєрідна дієта, яка захищає судини серця, запобігаючи інфарктам. Крім того, ледве досягнувши шлунку, алкоголь, що міститься у вині, починає стимулювати вироблення кислоти, збуджуючи апетит та сприяючи травленню. Це особливо корисно людям зі зниженою кислотністю.

Не менш важливий бік дії виноградних вин на організм людини — його позитивний вплив на нервову систему. На відміну від снодійних засобів, які викликають наркотичний сон, чверть склянки сухого вина, прийнятого ввечері з трохи підсолодженою водою, викликає нормальний фізиологічний сон. Але, мабуть, найбільшим відкриттям сучасної медицини про корисні властивості вина є висновок, зроблений геронтологами. Виявляється, що тільки в розвинених виноградарсько-виноробницьких районах світу (країни Закавказзя, Франція) багато довгожителів у віці 90, 100, 110 років. Вчені США встановили, що помірне вживання легкого сухого вина (приблизно 2 келихи на день) збільшує тривалість життя на 2 роки.

Червоне вино, навіть розбавлене, знищує вірус поліомієліту. Цінувальники напою менше хворіють на грип, ніж непитущі. Адже він забезпечує протигрипозну профілактику. За спостереженнями лікарів люди, що п'ють (помірно) вино, рідше не виходять на роботу через інфекційні захворювання, ніж ті, хто дотримується повного алкогольного невживання. За тисячоліття розвитку цивілізації вино набувало самих різних призначень: від засобу підтримки сил і збудження апетиту до ліків, що володіють унікальними цілющими властивостями. Але головне достоїнство вина полягає в тому, що воно завжди викликає позитивні емоції, піднімає настрій, створює особливу атмосферу за святковим столом.