Все почалося у 1879 році, коли відомий вчений-офтальмолог, академік Петровської академії Едуард Андрійович Юнге (1833-1898) викупив у місцевого землевласника Бахтиша Мурзи Ширинського 973 десятини землі

На схилах коктебельських пагорбів, що йому належали, він заклав виноградні плантації та почав будівництво виноробні з масштабними і складними іригаційними спорудами. Ця подія за правом вважається початковою точкою відліку у літописі коктебельського виноробства.

Справу батька з відродження виноградарства в Коктебелі продовжив його син — Олександр Едуардович Юнге. Вивчивши виноробство в Іспанії, Італії, Німеччині і Франції, він завершив будівництво виноробні з великими погрібами в маєтку батька. А в 1923–1924 рр.. в Отузах був заснований перший радгосп. Весною 1930 р.. населення долини об'єдналося в дві артілі. У селі Верхні Отузи був створений колгосп ім. Ворошилова, в Нижніх Отузах — колгосп ім. Кірова, провідними галузями в яких були виноградарство і тютюнництво. Після звільнення Криму від фашистів у 1944 р.. виноградні плантації в Отузах, що уціліли, були розбиті на схилах гір та уздовж річки Отузки. Передбачалося поступове відновлення виноградарського господарства. У 1944 році колгоспи були об'єднані та перетворені у радгосп-завод «Коктебель».

У 1945 році директором радгоспу «Коктебель» призначили Михайла Андрійовича Македонського (1904–1971 рр..). Але радгоспу тоді, власне, ще не було, була лише необхідність його організувати. Створювався радгосп як виноградарський, хоча по всій окрузі, в тому числі у Щебетівській і Коктебельській долинах, налічувалося не більше 200 гектар виноградників. Оновлювати виробництво почали з плантацій на долинних схилах, де кожна п'ядь землі багато разів оброблялася руками багатьох поколінь виноградарів. Сьогодні цю дорогоцінну спадщину, отриману від попередника, радгоспу «Коктебель», акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» прагне примножувати і кількісно, і якісно.